Освітяни вшанували подвиг Андрія Костирки

На скрижалях новітньої історії України навіки закарбовані імена сучасних героїв неоголошеної російсько-української війни, які склали найвищу пожертву на вівтар свободи та гуманізму - своє життя.  

Серед цих захисників - ім’я нашого земляка, назавжди молодого Андрія Костирки. 13 грудня цього року йому виповнилося б 29 років. Але уже понад п’ять із них юнака немає поряд із рідними, його немає у строю пліч-о-пліч із побратимами з 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. 17 липня 2014 року Андрій Костирка загинув, рятуючи пораненого товариша, в епіцентрі бойових дій на території Луганського аеропорту.

Подвиг Героя-захисника вшанували освітяни Перемишлянщини  під час проведення районного семінару директорів загальноосвітніх навчальних закладів. що відбувся 12 грудня у історико-краєзнавчому музеї м. Перемишляни (директор Л.О.Домінчук). До речі, один із колишніх однокласників Андрія Костирки - М.Борбулевич - є працівником музею. Тема семінару, який підготували педагоги та школярі НВК ім.А.Костирки с.Костенів, дуже актуальна; “Формування національно-патріотичних почуттів у вихованців”. Кульмінацією зустрічі керівників шкіл став виховний захід - година  пам’яті “Ми схиляємо перед тобою голови...”. Старшокласники Костенівського НВК, якому присвоєно ім’я Героя, розповіли  присутнім біографію Андрія Костирки. Емоційним доповненням повідомлень стали авторські поетичні присвяти нещодавньої випускниці цього навчального закладу Соломії Бурбулевич, а також відео та фотоматеріали з сімейного архіву, люб’язно надані мамою Андрія Костирки - Галиною Василівною. Цього дня вона була особисто присутня на зібранні освітян.

Оскільки педагогічний колектив НВК ім.А.Костирки с.Костенів вважає за обов’язок поширення серед навчальних закладів району інформації про подвиг молодого патріота-земляка, учасники семінару отримали методичний посібник “Андрій Костирка; життя, гідне наслідування” (укладачі - З.І.Бутрий та Н.М.Гавінська), що містить матеріали про життя та бойовий шлях полеглого воїна АТО, поетичні присвяти Герою, фото з сімейного архіву.

Андрій залишився не лише на світлинах, він у серцях, у пам’яті людській, а його подвиг нагадує про необхідність захисту невмирущих святинь рідної землі і надихає на нові поетичні рядки.

Мить подвигу

Юнак з дитинства тихий був і скромний,

Таких і не помітищ у юрбі.

Чи міг він знати рішенець суворий,

Що доля готувала? Далебі.

Та у житті буває мить єдина,

Коли на роздум часу вже нема.

І на порозі Вічності людина

Свій вибір робить без вагань сама.

Юнак. Йому лиш двадцять три сповнилось.

І мрії всі були про майбуття, а не про подвиг.

Та небо сходу спалахами «градів» освітилось!

Вступить у зрілість він так і не встиг...

Н.Гавінська